Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Ми живемо у час, який змушує переосмислити нашу історію, ще раз перегорнути її трагічні сторінки. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв. Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років в Україні становлять 3,2 мільйони осіб.
Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод…голод…
Вшануванню світлої пам’яті замучених голодом людей, поглибленню знанню про роки Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу було приурочено заходи у школі, що пройшли з 24.11 по 30.11. 2016 р.: оформлення стенду «І мертвим, і живим, і ненародженим…» (вчитель історії Кіпран Г.Б.), проведення уроків Пам’яті, демонстрація комп’ютерної презентації «Голодом не вб’єш свободу!» (вчитель історії Сухоцька З.Б.), організація акції «Незабудка пам’яті».
У заходах взяли участь учні різних вікових категорій. Навіть найменшим школярам вчителі прагнули у доступній для них формі донести інформацію про період Голодомору, спонукати їх до вивчення історичного минулого рідного народу, шанобливого ставлення до хліба. Зокрема, вчителями початкових класів Пігель М.З. та Торкотюк В.М. проведено інтегроване заняття для учнів 4-х класів «Ціна життя – п’ять колосків», в ході якого діти не лише розмірковували над значенням хліба для людей, а й виготовляли колоски – символи життя як докір репресивному закону Сталіна «П’ять колосків», як пам’ять про жертви Голодомору.
Тематиці вшанування хліба був присвячений виховний захід для молодших школярів «Шануймо хліб!» (вчитель Торкотюк В.М.).
Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш. Вона жива… Молимось за вас, безневинно закатовані, пам’ятаємо.
